Роль соціальних сервісів web 2.0 у формуванні персонального навчального середовища

Стаття опублікована у Віснику Національної академії державної прикордонної служби Вип. 4/2011 рік.

http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Vnadps/2011_4/11bklpns.pdf

РОЛЬ СОЦІАЛЬНИХ СЕРВІСІВ WEB 2.0 У ФОРМУВАННІ ПЕРСОНАЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА

УДК 37.013:004

Бугайчук К.Л.

Педагогічні

Постановка проблеми. Світовий процес переходу від індустріального до інформаційного суспільства, а також соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні, вимагають суттєвих змін у багатьох сферах діяльності держави. В першу чергу це стосується реформування освіти. Інформатизація освіти є однією з найважливіших складових державної програми розбудови інформаційного суспільства на основі впровадження сучасних новітніх інформаційних технологій в Україні. Сучасні інформаційно-комунікаційні технології відкривають значні перспективи управління комунікаціями, обробкою інформації та процесами. В цьому аспекті особливу увагу привертають проблеми організації дистанційного навчання, яке здійснюється за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

Все частіше у дистанційному навчальному процесі застосовуються можливості всесвітньої мережі Інтернет. Її бурхливий розвиток та зростання значення для навчання та самоосвіти спонукає дослідників вивчати її вплив на традиційний та дистанційний навчальний процес. Все більше уваги теоретиків та практиків привертає проблема використання у навчальному процесі так званих «соціальних сервісів» або «сервісів web 2.0». Крім того, з появою та розповсюдженням цих інструментів виникла нова теорія навчання – «конективізм», поширення якої західні дослідники напряму пов’язують із застосуванням в навчальному процесі та у самоосвіті сервісів web 2.0. Теорія конективізму породила нові терміни у дистанційному навчанні, наприклад, «персональне навчальне середовище слухача (викладача)». Проте, проблеми співвідношення соціальних сервісів та персонального навчального середовища у контексті теорії конективізму у вітчизняній літературі майже не досліджувалися.

Аналіз основних досліджень. Оглядові дослідження сервісів web 2.0 можна знайти у багатьох працях українських та російських дослідників, зокрема, можна відмітити праці: Н.Р. Балик, М.М. Козяра, О.В. Сало, Д.В. Соловяненка, Г.О. Філатової та багатьох інших [1-5]. Проблемам формування навчального середовища присвячені праці Н.А. Болдирєвої, С.Х. Васильченка, В.М. Кухаренка, Є.Д. Патаракіна, Ю.В. Еельма [6-10]. Проте, слід зазначити, що основні дослідження в цій галузі переважно ведуться західними вченими. Зокрема, слід згадати публікації засновників теорії конективізму Стефана Доунса (Stephen Downes) та Джорджа Сіменса (George Siemens) та їх послідовників [11-13]. Саме ці вчені розглядають проблемі співвідношення теорії конективізму та персонального навчального середовища, що є не аби актуальним в умовах сьогодення.
Метою статті є визначення сутності web 2.0 та його сервісів, проведення їх класифікації та аналіз їх впливу на формування персонального навчального середовища особи (викладача, слухача тощо) з позицій дистанційного навчального процесу та з урахуванням теорії конективізму.

Виклад основного матеріалу. Термін «Web 2.0» у наукові кола ввів Тім О’Рейлі у публікації «What іs Web 2.0» [14]. В ній він пов’язував появу великої кількості сайтів, об’єднаних деякими загальними принципами, з загальною тенденцією розвитку Інтернет-спільноти, і назвав це явище web 2.0. Тім О’Рейлі дає таке визначення web 2.0: «Web 2.0 – це методика проектування систем, які шляхом обліку мережевих взаємодій, стають тим краще, чим більше людей ними користуються. Важливою рисою web 2.0 є принцип залучення користувачів до наповнення та багаторазового використанню контенту» [14].

Аналізуючи численні публікації щодо особливостей web 2.0 маємо зазначити, що важливою ознакою web 2.0 є зміна пріоритетів та акцентів у використанні технологій та задоволенні потреб користувачів. Якщо web 1.0 орієнтувався на розвиток технологій комп’ютерної взаємодії, то web 2.0 розвиває технології орієнтовані на користувачів.

Отже, можна сказати, що web 2.0 - це філософія розвитку інформаційного простору мережі Інтернет. Основним джерелом створення обробки та розповсюдження інформації є користувачі Інтернету, які розвивають інформаційний простір. Web 2.0 характеризується тим, що користувачі взаємодіють між собою завдяки відповідним інструментам, вони створюють інформацію, обмінюються нею, роблять її спільну оцінку. Ці інструменти й отримали назву «соціальні сервіси» або «web-сервіси», або «сервіси web 2.0». Web 2.0 є скоріше соціальним, ніж технологічним феноменом. Проте, слід зазначити, що з технічної точки зору технологія соціальних сервісів, дозволяє у одному web-проекті використовувати програмні додатки іншого. Таким чином, організаціям не потрібно створювати безліч аналогічних продуктів для виконання одних і тих же завдань. Важливий принцип web 2.0 – «mash-up» - «змішування». Цей принцип означає, що шляхом інтегрування програмних можливостей декількох незалежних один від одного сервісів можливо створити новий унікальний web-проект. Як вже зазначалося, web 2.0 передбачає співпрацю декількох або багатьох користувачів в процесі створення відповідного інформаційного об’єкту. В рамках цієї ідеї стирається поділ суспільства на постачальників і користувачів інформації.

Отже, основними особливостями сервісів web 2.0. є:

·          велика кількість користувачів;

·          контент мережі – це продукт активності користувачів сервісів web 2.0.  Сервіси web 2.0 надають право користувачам самостійно створювати контент, змінювати його та управляти зв’язками між своїми та чужими матеріалами. Така взаємодія характеризується підвищеним рівнем комунікації, координації та включення користувачів у процес використання та створення ресурсів,  а також поновлення сервісів. Інформацію (текстову, мультимедійну) може розміщувати  у всесвітній мережі Інтернет будь-який користувач, а інші відвідувачі - використовувати, поліпшувати, оцінювати та коментувати її;

·          сервіси web 2.0. постійно вдосконалюються, в тому числі й за участю користувачів. Тобто, ви не встановлюєте на комп’ютер нову програму, а просто відкриваєте сторінку з оновленим сервісом;

·          для використання сервісів web 2.0. потрібен комп’ютер з доступом в Інтернет та браузер. Звідси випливає висновок, що сервіс web 2.0. не може існувати на комп’ютері, не підключеному до Інтернет. [1]

Класифікації соціальних сервісів різноманітні, тому ми за основу візьмемо праці відомого фахівця Є.Д. Патаракіна  - провідного спеціаліста фонду «Громадська думка», засновника порталу «Літопис.ру»:

1.       Спільний пошук інформації (http://www.yandex.ru, http://www.google.com).

2.       Спільне зберігання закладок. Соціальні закладки зберігаються не на комп’ютері користувача, а на сервері в Інтернеті (http://www.del.icio.us, http://www.bobrdobr.ru, http://www.diigo.com).

3.       Спільне зберігання мультимедійних файлів (фото, відео, аудіо) (http://www.flickr.com, http://www.youtube.com. http://www.last.fm http://www.rpod.ru, http://www.studio.odeo.com).

4.        Створення та редагування документів, презентацій (http://www.slideshare.net, http://docs.google.com, http://www.scribd.com, http://prezi.com).

5.       Блог - сайт, основний вміст якого - регулярно оновлюється автором (http://www.livejournal.com, http://www.blogger.com, http://www.wordpress.com).

6.       ВікіВікі - сайт, структуру і вміст якого користувачі можуть спільно змінювати за допомогою інструментів, що надаються самим сайтом (http://www.wikispaces.com, http://www.mediawiki.org).

7.       Діаграма зв’язків (від англ. mind maps - інтелект-карта, карта пам’яті, карта розуму). Це спосіб зображення процесу загального системного мислення за допомогою схем (http://www.freemind.sourceforge.net, http://www.mindmeister.com, http://www.bubbl.us).

8.       Соціальні мережі (http://www.vkontakte.ru, http://www.linkedin.com, http://www.facebook.com, http://www.twitter.com, http://www.ning.com).

9.       Агрегатори - це веб-додатки, що поєднують дані з кількох джерел в один інтегрований інструмент: http://www.netvibes.com, http://www.google.com.ua/ig, http://www.tweetdeck.com).

10.  Спілкування в 3D (тривимірної реальності) (http://www.secondlife.com).[2]

В результаті поширення використання соціальних сервісів змінилися підходи до навчального процесу взагалі та дистанційного навчання і самоосвіти. Це, насамперед, пов’язано з тим, що:

·          за останні роки значно зріс об’єм інформації, яка створюється та розповсюджується у мережі Інтернет;

·          на перший план у навчальному процесі все частіше виходять проблеми оптимізації інформаційних потоків. Причому ця проблема торкається як слухача так і викладача;

·          все частіше надається перевага не читанню великих за обсягом документів, а вважається за краще мати справу з невеликими об’єктами інформації в різних форматах і з різних джерел;

·          користувачів Інтернету вже не задовольняє одностороння передача інформації: вони прагнуть самі створювати інформаційні ресурси, передавати їх у мережу та оцінювати роботу інших;

·          з’явилися відповідні інструменти, які дозволяють працювати з кількома джерелами та видами інформації одночасно;

·          для  того, щоб отримувати інформацію від вчених, вже не потрібні очні зустрічі (хоча вони і є), більшість інформації вже розміщена у мережі: на форумах, персональних блогах науковців, у соціальних мережах, наукових віртуальних групах, сайтах наукових установ тощо.

Із розповсюдженням застосування сервісів web 2.0 для організації навчальної та наукової роботи на заході виникла, як називають її засновники, «теорія навчання у цифрову епоху» або теорія конективізму. Для більш повного уявлення теорії конективізму доцільно узагальнити положення публікацій його засновників Дж. Сіменса та Ст. Доунса [11,12].

Навчання - процес, який відбувається в невизначеному, туманному і мінливому середовищі, в якому постійно йдуть зрушення основоположних елементів. Цей процес не може перебувати повністю під контролем особи. Навчання може підтримуватися ззовні і полягає в поєднанні інформаційних джерел. Це об’єднання інформаційних вузлів дозволяє нам підніматися на вищий рівень розуміння. 

Навчання - це процес створення мережі. Вузлами можуть бути зовнішні сутності, які ми здатні використовувати для формування мережі. Вузлами можуть бути люди, організації, бібліотеки, веб-сайти, книги, журнали, бази даних, або будь-яке інше джерело інформації. Акт навчання полягає у створення зовнішньої мережі вузлів, які ми підключаємо у формі джерел інформації та знань. 

Принципи конективізму:

·          навчання і знання вимагають розмаїтості підходів і можливості вибрати оптимальний підхід;

·          навчання - це процес формування мережі та підключення спеціалізованих вузлів і джерел інформації;

·          знання можуть існувати поза людиною, технології допомагають нам у навчанні. Знання знаходиться в мережі;

·          навчання і пізнання відбуваються постійно - це завжди процес і ніколи - стан;

·          ключовий навик сьогодення - здатність бачити смисли і встановлювати зв’язки між галузями знань, концепціями та ідеями;

·          навчання - це процес прийняття рішень;

·          крізь призму мінливої дійсності нам постійно доводиться робити вибір, чому вчитися, правильний вибір сьогодні може виявитися хибним вибором завтра, тому що змінилися умови в яких приймалося рішення.

Вихідною точкою для конективізму є особистість. Особисте знання становить мережу, яка підтримує розвиток організації, яка, в свою чергу, підтримує розвиток мережі і через розвиток мережі - навчання окремих учасників. Навчання відбувається у спільнотах, де навчальною практикою є участь у житті спільноти. Навчання діяльності відбувається в процесі спілкування членів спільноти. Це спілкування в епоху web 2.0 складається не тільки зі слів, а й із зображень, мультимедіа та багато чого іншого. Це спілкування формує багате розмаїття динамічних і взаємопов’язаних ресурсів, які створюються не тільки експертами, але і всіма членами спільноти.

Втіленням ідей конективізму стало проведення відкритих дистанційних курсів MOOC (massive open online course). Відкриті дистанційні курси базуються на великих обсягах інформації, що народжуються в співтоваристві при розвитку актуальних для нього тем.  Слухач в цьому курсі сам собі встановлює цілі навчання, читає тільки той матеріал, який йому доступний і подобається, прочитати все він просто не зможе в силу надмірності інформації. Він не зобов’язаний що-небудь писати в форум курсу, висловлювати свої погляди, відстоювати свої позиції. Але, в той же час, для одержання максимального навчального ефекту необхідно бути відкритим. Тільки в цьому випадку він зможе досягти поставленої мети протягом навчання в курсі. Відсутність контролю забезпечує комфорт і підсилює мотивацію. Серед таких відкритих курсів слід згадати Personal Learning Envronments Networks and Knowledge (PLENK 2010), Connectivism and Connective Knowledge (CCK 2011), Online Learning Today...and Tomorrow 2011, Connectivism & connective knowledge (CCK 2008). На теренах України у 2011 році перший відкритий дистанційний курс був проведений професором В.М. Кухаренко і мав назву «Стратегия e-learning в организации»,  а з 25 травня по 7 липня 2011 року В.М. Кухаренко разом із автором статті провели другий на Україні відкритий дистанційний курс «Социальные сервисы в дистанционном обучении (ССДО 2011)».[3] 

Розробники теорії конективізму говорять, що для роботи у відкритому дистанційному курсі потрібно сформувати так зване «персональне навчальне середовище». Персональне навчальне середовище - це соціальні інструменти учня, які він використовує для свого самоосвіти. Персональне навчальне середовище дозволяє формувати персональну навчальну мережу і управляти знаннями. На думку Дж. Сіменса, це найбільш ефективна система управління знаннями.

Вітчизняні та закордонні дослідники до цих пір не прийшли до єдиної точки зору щодо поняття персонального соціального середовища. Аналіз досліджень Є.Д. Патаракіна, В.М. Кухаренка, Дж. Сіменса та Ст. Доунса, а також інших  дозволяє зробити наступні узагальнення щодо його змісту:

·          персональне навчальне середовище – це соціальні сервіси (сервіси web 2.0), які використовує особа для організації своєї роботи;

·          персональне навчальне середовище є особливим підходом до навчання;

·          персональне навчальне середовище формується за допомогою соціальних сервісів;

·          персональне навчальне середовище це не тільки соціальні сервіси, але й альтернативні джерела інформації – книги, газети, телебачення, люди.

Учасники вищезазначених відкритих дистанційних курсів намагалися описати своє уявлення про персональне навчальне середовище за допомогою діаграм. Ці діаграми можна об’єднати за наступними ознаками: які орієнтовані на інструменти, які орієнтовані на людину, які орієнтовані на діяльність та змішані. Ось деякі приклади (малюнки 1,2,3):

Термін «персональне навчальне середовище Personal Learning Environment» невипадково сформувався щодо дистанційного навчання, адже саме в дистанційному навчальному процесі велика кількість часу приходиться на самостійну роботу в процесі якої йде інтенсивна робота із інформацією.

Принципи конективізму та проведення відкритих дистанційних курсів полягають в тому, що слухачу треба працювати з великими об’ємами інформації. Він повинен знаходити інформацію, обробляти її, виділяти для себе необхідне та відсікати непотрібне. Також він має створювати інформаційні ресурси та ділитися ними з іншими учасниками спільноти.

Термін персональне навчальне середовище можна застосовувати не тільки в рамках конективізму, але й в рамках традиційного навчального процесу та процесі самоосвіти. На нашу думку, термін «персональне навчальне середовище» треба розглядати з позицій його поділу на 3 частини «персональне», «навчальне» та «середовище».

Частина «персональне» означає те,  що процес навчання (самоосвіти) має визначені цілі. Іншими словами можна сказати, що у ході роботи особа визначає свої власні «персональні» навчальні цілі (у цьому і складається відношення цього терміну то теорії конективізму та відкритих курсів), у відповідності до цих цілей особа використовує власні (персональні) джерела інформації. Для пошуку, обробки та створення інформаційних ресурсів вона використовує відповідні соціальні сервіси web 2.0, які настроєні  «персонально» під ці цілі. Наприклад, у twitter ви самі вибираєте за якими людьми слідувати, задаєте особливі (власні) умови пошуку інформації.

Тобто, якщо теми навчального процесу (предмети) різні, то середовище буде різне (побудоване у відповідності до різних цілей). Крім того, соціальні сервіси web 2.0, якими користується особа теж можуть бути різними, а у випадку їх однаковості вони можуть використовуватися по різному (для пошуку або обробки, або створення інформації).

Частина «навчальне» означає, що у цьому середовищі відбувається процес навчання. Оскільки персональне навчальне середовище термін, який з’явився у дистанційному навчанні, то тут доречно сказати, що він, здебільшого, відноситься до самостійного навчання особи. У спеціальній літературі зазначається, що процес навчання охоплює підпорядковану загальній меті діяльність суб´єктів навчання (викладання, особистісне й групове відтворення), тобто вчення, і діяльність об’єктів навчання, тобто учіння, в їхній взаємодії та розвитку. Самостійне оволодіння знаннями, навичками і вміннями, це вид свідомого цілеспрямованого учіння, що полягає в пошуку, добуванні, виокремленні, осмисленні та оволодінні знаннями, формуванні самостійно спланованих навичок і вмінь, які необхідні і для професійної діяльності, і для свого розвитку, удосконалення, освіченості тощо [15].  Ця частина підкреслює, що в цьому середовищі відбувається як вчення, меншою мірою, так і учіння – більшою.

Крім того, на нашу думку, «пошук та осмислення знань» дещо невірне формулювання, точніше в цьому аспекті говорити про роботу не із знаннями, а з інформацією, тому розглядуваний нами термін напряму пов’язаний з відповідним інформаційним середовищем та його впорядкуванням. Будь-який начальний процес залежить від циркулювання відповідної інформації, яка згодом трансформується у відповідні навички, вміння та знання. Вираз «навчальне» підкреслює, що це середовище сформовано з конкретними «навчальними» цілями і якщо особа формує його, то вона прагне досягти цих цілей за допомогою роботи з відповідною інформацією.

Остання частина «середовище» описує деякий простір, в якому досягаються визначені навчальні цілі. Говорячи про простір, дослідники мають на увазі набір певним чином пов'язаних між собою умов, які можуть впливати на людину. При цьому, за змістом в самому понятті простору не мається на увазі участь (включення) в нього людини. Простір може існувати і незалежно від нього. Поняття «середовище» також відображає взаємозв’язок умов, що забезпечують розвиток людини. У цьому випадку передбачається його присутність в середовищі, взаємовплив, взаємодія оточення з суб'єктом [16]. Під навчальним середовищем розуміється взаємозв’язок конкретних матеріальних, комунікаційних та соціальних умов, що забезпечують процеси вчення та учіння [17]. До персонального навчального середовища близьким є поняття «інформаційно-навчальне середовище», під яким розуміють сукупність умов, що забезпечують навчання: наявність системи засобів «спілкування», яка служить як для зберігання, структурування та подання інформації, що становить зміст накопиченого знання, так і для її передачі, переробки і збагачення; наявність системи самостійних інструментів по роботі з інформацією; наявність інтенсивних зв’язків між учасниками навчального процесу - як вертикальних, так і горизонтальних [16].

Засновуючись на вищезазначеному, спробуємо представили схему персонального навчального середовища, як інформаційного середовища, в якому здійснюється навчання особи (вчення та учіння). В цьому сенсі це середовище близько за смислом до інформаційно-освітнього середовища (малюнок 4).

Мал. 4

Висновки та узагальнення. Соціальні сервіси web 2.0 – друге покоління мережевих сервісів Інтернету, які дозволяють користувачам спільно створювати та використовувати в мережі інформаційні ресурси, а також обмінюватися знайденою або створеною інформацією.

Ключовими факторами зростаючого успіху технологій web 2.0 є відкритість інформаційного наповнення, оперативність доступу й розміщення, незалежність від індивідуального графіка включення учасників в процес комунікацій під час спільної роботи.

Розповсюдження використання сервісів web 2.0 призвело до трансформації інформаційного простору, який більшою мірою перемістився до мережі Інтернет. Використання сервісів web 2.0 для досягнення навчальних цілей призвело до появи теорії конективізму, яка описує нові підходи до організації дистанційного навчального процесу.

Термін «персональне навчальне середовище» безпосередньо пов’язаний із самостійною роботою особи та представляє собою інформаційне середовище, яке сформовано відповідно до поставлених навчальних цілей з використанням сервісів web 2.0 в якому  відбувається навчання особи.

Сервіси Web 2.0 не є ототожненням поняття «персональне навчальне середовище» - вони виступають засобом його формування.

Перспективними напрямами подальших наукових досліджень в цій галузі можуть бути: використання сервісів web 2.0 у навчальному процесі, еволюція електронного навчання, сутність та засоби проведення відкритих дистанційних курсів тощо.

Список використаної літератури

1.       Балик Н.Р. Використання соціальних сервісів Web 2.0 в галузі вузівської та післявузівської педагогічної освіти з інформатики / Наукові записки Тернопільського нац. пед. у-ту ім. В.Гнатюка. Серія: Педагогіка. – 2008. – №7. – С.88-90.

2.       Сало О.В. Соціальні сервіси Веб 2.0 як засоби освітньої діяльності /О.В. Сало. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/29_DWS_2009/Pedagogica/53885.doc.htm

3.       Соловяненко Д.В. Ключевые принципы Веб 2.0 / Д.В. Соловяненко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/articles/KultNar/knp100t2/knp100t2_147-151.pdf

4.       Козяр М.М. Використання сервісів web 2.0 у навчальній діяльності студентів вищих навчальних закладів[Електронний ресурс] /М.М. Козяр. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vldubzh/2009_3/Statti/21.pdf

5.       Филатова А.В. Сервисы Веб 2.0: социальные и дидактические характеристики http://titova.ffl.msu.ru/it/article19.html

6.       Болдырева Н.А. Организация самостоятельной и индивидуальной работы студентов средствами Google [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://web20-for-education.blogspot.com/2008/11/google_19.html

7.       Патаракин, Е.Д. Построение учебной среды из множества личных «кирпичиков» [Електронний ресурс] / Е. Д. Патаракин //Высшее образование в России. - 2008. - № 8. - С. 59-65. – Режим доступу до журн: www.ispu.ru/system/files/HiScool-c59-64_08-2008.pdf

8.       Васильченко С.Х. Персональная образовательная среда как комплексное средство оптимизации учебного процесса на основе информационных технологий [Електронний ресурс] / С.Х. Васильченко. – Режим доступу: http://conf-a.narod.ru/Vasilshenko.pdf

9.       Ээльмаа Ю. В. Образовательные возможности Веб 2.0. Веб 2.0-сервисы Интернета – новые формы коллективного педагогического взаимодействия [Електронний ресурс] / В.Ю. Ээльма // Использование Интернет-технологий в овременном образовательном процессе. Часть II. Новые возможности в обучении. – СПб, РЦОКОиИТ. – 2008. - С. 63-80. – Режим доступу до журн: http://rcokoit.ru/dld/metodsupport/web20.pdf

10.  Кухаренко В.М. Персональная учебная середа [Електронний ресурс] /В.М. Кухаренко. – Режим доступу: http://kvn-e-learning.blogspot.com/2011_03_01_archive.html

11.  Siemens George Knowing Knowledge [Електронний ресурс] /G. Siemens. – Режим доступу: http://www.elearnspace.org/KnowingKnowledge_LowRes.pdf 163 страниці

12.  Downes Stephen Connectivism and Connective Knowledge [Електронний ресурс] /S. Downes. – Режим доступу: http://www.downes.ca/post/54540

13.  Martin Michele M. Supporting Personal Learning Environments:A Definition of a PLE [Електронний ресурс] / М. M. Martin. – Режим доступу: http://michelemartin.typepad.com/thebambooprojectblog/2007/08/supporting-pe-1.html

14.  O'Reilly Tim What Is Web 2.0: Design Patterns and Business Models for the Next Generation of Software [Електронний ресурс] / Т. O'Reilly. – Режим доступу: http://oreilly.com/pub/a/web2/archive/what-is-web-20.html?page=1

15.    Варій М. Й. Загальна психологія [Електронний ресурс]: Навчальний посібник / М.Й. Варій; 2-ге видан., випр. і доп. - К.: «Центр учбової літератури», 2007.- Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-book-113.html

16.  Виды сред в образовании [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://courses.urc.ac.ru/eng/u7-9.html

17.  С.В. Кривых Соотношение понятий «среда» и «пространство» в социокультурном и образовательном аспектах [Електронний ресурс] /С.В.Кривых – Режим доступу: http://izvestia.asu.ru/2010/2-1/peda/TheNewsOfASU-2010-2-1-peda-02.pdf

---

[1] Більш детально з усіма особливостями можна ознайомитися із публікації: 10 definitions of Web 2.0 and their shortcomings: http://twopointouch.com/2006/08/17/10-definitions-of-web-20-and-their-shortcomings

[2] Звичайно, що нами описані лише деякі типові соціальні сервіси. Також слід зазначити, що інколи деякі види сервісів, можуть об’єднуватися під спільним брендом: «сервіси Google» або «сервіси Yandex».

[3] Для зручності наведемо посилання на ці курси (для повного доступу потрібна безкоштовна авторизація):

1.    Personal Learning Envronments Networks and Knowledge (PLENK 2010) http://connect.downes.ca/index.html

2.    Connectivism and Connective Knowledge (CCK 2011) http://cck11.mooc.ca

3.    Online Learning Today...and Tomorrow 2011 https://sites.google.com/site/edumooc

4.    Социальные сервисы в дистанционном обучении (ССДО2011)  http://el-ukraine.wikispaces.com/

5.    Connectivism & connective knowledge (CCK 2008) http://ltc.umanitoba.ca/connectivism/?p=53